Переливання крові: Свідки Єгови та переливання крові — Вікіпедія

alexxlab Разное

Содержание

Свідки Єгови та переливання крові — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Свідки Єгови вважають, що Біблія забороняє християнам здійснювати переливання крові.[1] У їхній літературі зазначено, що «утримуватися від … крові» означає не приймати переливання крові та не здавати і не зберігати власну кров для переливання «.[2] Віра в це заснована на інтерпретації писання, яке відрізняється від інших християнських конфесій. Це одна з доктрин через яку відомі Свідки Єгови є найбільш відомими.[3]

Література Свідків Єгови стверджує, що їхня відмова від переливання крові або чотирьох її основних компонентів — еритроцитів, білих клітин, тромбоцитів і плазми — є релігійною позицією, що не підлягає обговоренню, і що ті, хто поважає життя як дар від Бога, не намагаються підтримувати життя, беручи кров, навіть у надзвичайних ситуаціях.[4] Свідків вчать, що використання таких фракцій, як альбумін, імуноглобуліни та гемофіліки, не заборонено абсолютно, а є питанням особистого вибору.

[5]

Доктрина була введена в 1945 році і з того часу зазнала певних змін. Члени організації, які добровільно приймають переливання крові та не каються, вважаються такими, що відсторонилися від групи, відмовившись від її доктрин,[6] а згодом їх уникають члени організації.[7] Незважаючи на те, що доктрина прийнята більшістю свідків Єгови, є меншість, яка її не схвалює.[8]

Товариство Вартової башти створило лікарняні інформаційні служби для надання освіти та сприяння безкровній хірургії. Ця служба також підтримує комітети зв’язків з лікарнями, функція яких полягає у наданні підтримки однодумцям.

  1. ↑ Jehovah’s Witnesses and Blood Transfusions (June 15, 2000). www.cesnur.org. Процитовано 2020-05-20. 
  2. ↑ Keep Yourself in God’s Love, Watch Tower Bible & Tract Society, 2008, page 77. 
  3. ↑ More doctors honor religious objections to blood transfusions — Chicago Tribune. web.archive.org. 2012-11-03. Процитовано 2020-05-20. 
  4. ↑ «Be Guided by the Living God», The Watchtower, June 15, 2004, page 22. 
  5. ↑ «Jehovah’s Witnesses—The Surgical/Ethical Challenge». American Medical Association from The Journal of the American Medical Association (JAMA). 246, No. 21: 2471, 2472. November 27, 1981. 
  6. ↑ BBC News | WORLD | Jehovah’s Witnesses drop transfusion ban. web.archive.org. 2004-06-18. Процитовано 2020-05-20. 
  7. ↑ slovenian-peace-movement-journalists-arrested-press-release-june-14-1988-4-pp. Human Rights Documents online. Процитовано 2020-05-20. 
  8. ↑ Without fanfare, Jehovah’s Witnesses quietly soften position on blood…. archive.is. 2013-01-29. Процитовано 2020-05-20.

Лікування хвороби, Симптоми, Діагностика хвороби.

Переливання крові (синонім гемотрансфузия) – введення в судинне русло пацієнта компонентів крові донора для заміщення дефіциту еритроцитів, тромбоцитів, частково – білків плазми крові, а також для зупинки кровотечі при дефіциті факторів згортання.

Процедура використовується для відновлення об’єму циркулюючої крові, осмотичного тиску. Крім того, до гемотрансфузії відносять переливання дезінтоксикаційних розчинів і кровозамінників.

Переливання проводиться при зниженні рівня гемоглобіну нижче 70 г / дл з одночасним зниженням показника насичення крові киснем (сатурації) Нижче 80%. Як правило, у пацієнтів з солідними пухлинами ця стан розвивається при хронічній крововтраті через розпад пухлини шлунково-кишкового тракту, пухлин жіночої статевої сфери (піхви, шийки матки, матки).

Деякі пухлини, наприклад, меланома, призводять на пізніх стадіях до різкого пригнічення червоного кров’яного паростка, що вимагає обов’язкового проведення гемотрансфузії для створення можливості виконання хіміотерапії.

Переливання свіжозамороженої плазми проводиться при поєднанні виражених набряків з ознаками пригнічення кровотворення, а також в разі різких змін коагуляційних властивостей крові з метою профілактики ДВС-синдрому.

Всі дії продиктовані тільки медичними показаннями.

Лише один раз пацієнту, якщо він не пережив гостру рясну крововтрату, переливається зазвичай 1-2 дози еритромаси або тромбоконцентрату. Переливання більшої кількості донорської крові проводиться тільки за суворими медичними показаннями.

Пацієнтам, яким раніше проводилася неодноразова корекція складу білої та червоної крові, виконується індивідуальний підбір препарату крові за допомогою спеціального гелевого тесту, що виконується в умовах спеціалізованої лабораторії.

Пригнічення білого паростка крові

Пригнічення білого паростка крові зазвичай відбувається у пацієнтів з апластичні захворюваннями, такими, що потребують спостереженні в умовах спеціалізованого гематологічного центру, включаючи Боксовані стерильних відділень. Таких пацієнтів не госпіталізують, їх родичам рекомендуємо звертатися в спеціалізовані центри.

У пацієнтів з солідними пухлинами спостерігається пригнічення білого паростка крові (лейкопоезу). У таких випадках застосовують препарати, що стимулюють ріст нових лейкоцитів, наприклад, лейкостім і ряду інших.

Процедура переливання крові

У більшості пацієнтів встановлено інфузійні порти або центральні венозні катетери, які використовуються для хіміотерапії і проведення внутрішньовенної терапії. Препарати крові також вводяться через них крапельним способом.

При госпіталізації пацієнта обов’язково проводиться контроль групи крові і антигенів системи Келл. Пацієнтам з негативним показником К0 (тобто не мають антигенів Kell) повинна переливатися кров тільки від донорів також мають показник К0, щоб уникнути гемолізу – руйнування нових еритроцитів антитілами крові реципієнта. При позитивному антигене Келл пацієнти є універсальними реципієнтами крові.

Перед кожним переливанням кровекомпонентов проводиться обов’язковий контроль АВО-групи крові, резус-фактора, а також виконується в пробірці проба на індивідуальну сумісність крові донора і реципієнта. Крім того, виконується біологічна проба: після введення 20-25 мл кровекомпонентов за пацієнтом спостерігають протягом 10-15 хв.

Якщо введення перенесено задовільно, то гемотрансфузії продовжують.

Проводять переливання препаратів тільки ізогруппной (одногруппной) крові, що збігається по групі і резус-фактору. Пацієнтам, у яких в анамнезі були резус-конфлікти, відзначалися епізоди гемолітична анемія, проводилася неодноразова гемотрансфузія, здійснюють індивідуальний підбір кровекомпонентов за допомогою гелевого тесту, що виконується в умовах спеціалізованої лабораторії в банку крові.

В силу специфіки нашої роботи і госпіталізації до нас переважно важких пацієнтів на пізніх стадіях основного захворювання з масою супутніх станів і ускладнень, ми проводимо гемотрансфузії практично щодня.

Для чого онкохворим переливають кров?

Необхідно пам’ятати, що більшість солідних пухлин, особливо на пізніх стадіях, призводять до порушення кровотворення (гемопоезу), що викликає розвиток анемії і порушення згортання крові. Променева терапія також вносить свій внесок в порушення гемопоезу. Крім того, постійні крововтрати під час хірургічного лікування пухлин, крововтрати при розпаді пухлин вимагають компенсації ззовні (через виснаження резервів організму) – шляхом переливання крові і кровекомпонентов.

Анемія і тромбоцитопенія є протипоказаннями для проведення хіміотерапії. Самі хіміопрепарати пригнічують в більшості випадків кров’яний паросток кровотворення, а також ведуть до тромбоцитопенії. Тому регулярно проводять контроль показників білої, червоної крові і коагулограми у всіх госпіталізованих пацієнтів, і при необхідності, проводимо гемотрансфузії з дотриманням всіх встановлених законодавством стандартів і процедур.

Необхідно пам’ятати, що гемотрансфузія є лікувальною процедурою, а в певних випадках і єдиним засобом порятунку і продовження життя у онкологічних пацієнтів. Але вона не підкоряється простій логіці. Переливають еритромасу в кількості 250-300 мл, а потім проводять контроль показників червоної крові. Якщо цього достатньо, то наступна гемотрансфузия може знадобитися через 18-30 днів, а то й настане відновлення червоного кров’яного паростка.

У випадках, коли у пацієнта з раком є ​​джерело постійного кровотечі, наприклад, руйнуються тканини піхви при раку шийки матки, проводять переливання крові в кількості 2-3 доз еритромаси кожні 5-7 днів, до створення можливості проведення емболізації артерій пухлини, або проведення хіміотерапії, або хірургічного лікування.

Проведення плазмаферезу вимагає обов’язкового заповнення дефіциту плазми, виведеної під час процедури. Тому тим онкохворим, яким для підтримки життя була виконана процедура плазмаферезу, ми проводять переливання препаратів свіжозамороженої плазми крові.

схема, показания и противопоказания, отзывы

Лечение собственной кровью – распространенный метод, активно использующийся в терапии, онкологии, гематологии и косметологии. Чаще применяется классическая аутогемотерапия. Схемы лечения индивидуальны и зависят от общего состояния человека, иммунитета, целей, которые нужно достичь методом переливания.

Что такое аутогемотерапия

Название сложное, но процедура очень простая: у пациента берется собственная венозная кровь и вводится внутримышечно в ягодицу. При классическом методе она не подвергается каким-либо воздействиям, однако специалисты могут практиковать разные технологии: к примеру, встряхивать или смешивать с гомеопатическими препаратами, обрабатывать кровь лазером. Цель переливания крови из вены в ягодицу – усиление защитных сил организма для борьбы с болезнями и несовершенствами кожи, стимуляция метаболизма.

Метод доступен, стоит недорого, потому что для его проведения нужен лишь стерильный шприц. Обязательно присутствие квалифицированного специалиста, который не раз проводил процедуру. Если пациенту становится хуже, стоит немедленно прекратить лечение. Наилучшие результаты достигаются тогда, когда выполняется аутогемотерапия с озоном. Кровь, обогащенная активным кислородом, обладает лечебным действием.

Показания к переливанию крови из вены в ягодицу

Процедура рекомендована для:

  • активации защитных и реабилитационных процессов организма;
  • устранения гнойно-воспалительных процессов;
  • лечения фурункулеза;
  • ускорения заживления ран после операций, травм;
  • повышения физической работоспособности;
  • лечения анемии, пневмонии, инфекционных артритов, трофических язв;
  • улучшения обмена веществ;
  • выведения из организма токсинов, шлаков;
  • улучшения микроциркуляции крови.

Аутогемотерапия эффективно используется для лечения гинекологических заболеваний. Кровь, введенная внутримышечно, помогает излечить генитальный герпес, устранить хронические воспалительные процессы, избавиться от папиллом, кондилом. Кроме этого процедура оказывает положительное влияние при бесплодии, спаечных процессах в матке, климактерическом синдроме.

Схема проведения аутогемотерапии

При классическом варианте лечения из вены берут кровь (объем от 5 до 25 мл) и сразу вводят в ягодичную мышцу. Если упустить момент, появятся сгустки, которые уже нельзя использовать. 1-2 дня – перерыв между процедурами. Как правило, результат достигается после 8-12 инъекций. Недопустимо введение крови больше указанных объемов, это может стать причиной воспалительных реакций, озноба, мышечной боли. Кроме классического варианта существуют другие – ступенчатый, с озоном, использование крови, подвергнутой различным химическим воздействиям, обработке лазером.

С озоном

Этот метод более современный, превосходящий по эффективности классический. В среднем для лечения требуется не более 5-7 процедур. Курс – 1-2 раза в неделю. Перед использованием кровь смешивается с озоном в определенной концентрации. Специалистами используются:

  1. Малая аутогемотерапия. В шприц, в котором содержится озонокислородную смесь, набирают около 10 мл крови из вены и вводят пациенту.
  2. Большая аутогемотерапия. В стерильной емкости размешивают от 100 до 300 мл смеси и примерно 100-150 мл крови. После перемешивания используют по назначению.

Ступенчатой

Ступенчатая аутогемотерапия подразумевает введение малого количества крови – около 0,1-0,2 мл. Предварительно ее смешивают с несколькими гомеопатическими препаратами. Как правило, процедура занимает 4 этапа. Для инъекций можно использовать один шприц, главное, чтобы после каждого укола в нем оставалось незначительное количество крови. С 2 по 4 этапы содержимое интенсивно встряхивается и вводится пациенту.

Препараты для ступенчатой аутогемотерапии для каждого человека подбираются индивидуально. Иногда хватает использования комплексных средств с содержанием нозодов, чуть реже назначают ампульные гомеопатические монопрепараты, симптоматические лекарства. Ступенчатая аутогемотерапия зарекомендовала себя как проверенный способ избавления от вирусных инфекций, артрозов, хронических экземам, мигрени, токсического поражения печени.

Противопоказания

Аутогемотерапию не следует проводить при наличии онкологических, осложненных хронических заболеваний, во время беременности, лактации. Процедура не рекомендована, если у пациента наблюдаются психозы, тяжелая аритмия, острый инфаркт миокарда. Мнение о том, можно ли проводить аутогемотерапию, даст врач после предварительного осмотра, изучения результатов анализа.

Цена процедуры

В Москве и Московской области аутогемотерапию практикуют многие клиники, поскольку для ее проведения не требу

Гемотрансфузия (переливание крови): показания и противопоказания, подготовка, алгоритм

Своевременное переливание крови сохраняет жизнь людям с серьезными болезнями, в числе которых онкологические заболевания, анемия, тромбогеморрагический синдром, а экстренные трансфузии позволяют спасти даже тех, кто потерял почти всю собственную кровь.

Попытки перелить кровь предпринимались в разные эпохи, но это приводило к негативным последствиям из-за процессов отторжения, и только после открытия групп крови и резус-фактора этот метод стал относительно безопасным.

Что такое гемотрансфузия?

Гемотрансфузия — это переливание крови и ее составляющих (плазма, кровяные клетки), применяется при обширных кровопотерях, дефиците кровяных компонентов.

Существует ряд строгих правил относительно проведения этой медицинской процедуры. Их соблюдение снижает риски развития осложнений, которые способны привести к летальному исходу.

Какие существуют виды гемотрансфузий?

Выделяют пять основных разновидностей гемотрансфузии, в зависимости от метода переливания.

Прямое переливание

У предварительно обследованного донора с использованием шприца берут кровь и вводят ее напрямую пациенту. Чтобы жидкость не сворачивалась во время процедуры, могут применяться вещества, которые предотвращают этот процесс.

Показано, если:

  • Непрямое вливание не показало результативности, а состояние пациента критическое (шок, 30-50% потерянной крови),
  • У пациента с гемофилией обширное кровоизлияние,
  • Обнаружены нарушения в гемостатических механизмах.

Процедура переливания крови

Обменное переливание

В процессе этой процедуры у пациента изымается кровь и одновременно вводится донорская. Этот метод дает возможность быстро удалить ядовитые вещества из кровотока и восстановить нехватку кровяных элементов. В ряде случаев с применением этого метода проводится полное переливание крови.

Проводится при:

  • Гемолитической желтухе у новорожденных,
  • Шоковом состоянии, которое развилось после неудачного переливания крови,
  • Острой почечной недостаточности,
  • Отравлении токсическими веществами.

Переливание пациенту его собственную кровь (аутогемотрансфузия).

Перед оперативным вмешательством у больного изымается определенное количество крови, которое потом возвращается ему, если открылось кровотечение. Этот метод, связанный с введением своей себе крови, обладает преимуществом перед прочими, связанным с отсутствием негативных эффектов, которые возникают при введении донорского материала.

Показания к переливанию:

  • Проблемы в подборе подходящего донора,
  • Повышенные риски при переливании донорского материала,
  • Индивидуальные особенности (редкая группа, бомбейский феномен).

Совместимость крови

Аутогемотрансфузия нашла применение в спорте и называется кровяным допингом: спортсмену вводят его ранее изъятый материал за 4-7 дней до соревнования. Обладает рядом неблагоприятных эффектов и запрещен к применению.

Противопоказания:

  • Низкая концентрация белка,
  • Сердечная недостаточность 2 степени и выше,
  • Выраженный дефицит веса,
  • Систолическое давление ниже 100 мм,
  • Психические заболевания, которые сопровождаются нарушениями сознания,
  • Сбои в процессах мозгового кровоснабжения,
  • Онкологические заболевания в терминальной стадии,
  • Нарушения в работе печени или почек,
  • Воспалительные реакции.

Непрямое переливание

Наиболее распространенный способ переливать кровь. Материал заранее заготовлен с применением специальных веществ, которые продлевают сроки его хранения. Когда возникает необходимость, подходящую по характеристикам кровь переливают пациенту.

Реинфузия

Эта методика проведения считается частью аутогемотрансфузии, так как пациенту вводят его собственную кровь. Если при оперативном вмешательстве открылось кровотечение и жидкость попала в одну из полостей организма, ее собирают и вводят обратно. Также эта методика практикуется при травматических повреждениях внутренних органов и сосудов.

Реинфузионное переливание крови не практикуется, если:

  • Кровь была в брюшной полости дольше суток,
  • У пациента есть онкологическое заболевание,
  • Повреждение затронуло полые органы грудной и брюшной зоны (кишечник, желудок, мочевой пузырь, бронхи, пищевод, желчный пузырь).

Перед введением собранная кровь проходит фильтрацию через восемь слоев марли. Могут применяться другие методы очищения.

Также гемотрансфузия подразделяется по способам введения:

Внутривенное. Осуществляется либо с помощью шприца (венепункция), либо с помощью катетера (венесекция). Катетер подключается в подключичную вену, и через него поступает донорский материал. Может устанавливаться на продолжительное время.

Для катетеризации подключичная вена хорошо подходит, так как она удобно расположена, ее легко найти при любых обстоятельствах, а скорость тока крови в ней высокая.

Внутриартериальное. Осуществляется в следующих случаях: при остановке сердцебиения и дыхания, которые были вызваны обширной потерей крови, при низкой эффективности классических вливаний в вену, при остром шоковом состоянии, во время которого наблюдается выраженное снижение кровяного давления.

В процессе переливания крови используют артерии в бедре и в плече. В отдельных случаях введение осуществляется внутриаортально — кровь направляют в аорту, самую большую артерию организма.

Переливание показано при клинической смерти, которая возникла из-за объемной кровопотери в процессе выполнения оперативных вмешательств в грудной клетке, и для спасения жизни при прочих критических ситуациях, когда вероятность летального исхода из-за сильного кровотечения очень высока.

Внутрисердечное. Эта процедура делается в крайне редких случаях, когда альтернативных вариантов нет. Донорский материал вливают в левый желудочек сердца.

Внутрикостное. Применяется только в тех случаях, когда другие способы переливания крови недоступны: при лечении ожогов, которые покрывают обширную часть тела. Для введения материала подходят кости, которые содержат трабекулярное вещество. Наиболее удобны для этой цели следующие зоны: грудная, пяточная, бедренная кости, подвздошный гребень.

Внутрикостное вливание происходит медленно из-за особенностей структуры, и для ускорения процесса создается повышенное давление в емкости с кровью.

В каких случаях необходимо переливание крови?

Из-за рисков при переливании крови, которые связаны с той или иной степенью чувствительности организма к компонентам чужеродного материала, определен жесткий список абсолютных и относительных показаний и противопоказаний к процедуре.

В список абсолютных показаний включены ситуации, когда переливание крови необходимо, в противном случае вероятность летального исхода близка к 100%.

Абсолютные показания

Выраженная кровопотеря (свыше 15% от общего количества крови). При значительной потере крови нарушается сознание, наблюдается компенсаторное учащение сердцебиения, существует риск развития сопорозных состояний, комы.

Донорский материал восстанавливает потерянный объем крови и ускоряет восстановление.

Тяжелое шоковое состояние, вызванное избыточной кровопотерей либо другими факторами, которые можно устранить переливанием крови.

Любой шок требует срочного начала лечебных мероприятий, иначе велика вероятность смертельного исхода.

При купировании подавляющего большинства шоковых состояний часто нужно применение донорского материала (не всегда это цельная кровь).

При выявленном кардиогенном шоке трансфузия проводится с осторожностью.

Анемия, при которой концентрация гемоглобина ниже 70 г/л. Тяжелые разновидности анемии редко развиваются на фоне неполноценного питания, обычно их развитие обусловлено наличием в организме серьезных заболеваний, в числе которых злокачественные новообразования, туберкулез, язва желудка, болезни, которые связаны с нарушениями процессов свертывания.

Также тяжелая анемия постгеморрагического типа развивается на фоне выраженной кровопотери. Переливание крови, сделанное вовремя, позволяет восстановить потерянный объем гемоглобина и ценных элементов.

Травматические повреждения и сложные хирургические операции, при которых возникло массивное кровоизлияние. Любые хирургические вмешательства требуют наличия заранее заготовленных запасов донорской крови, которую перельют, если при проведении операции будет нарушена целостность стенок крупных сосудов. Особенно это касается сложных вмешательств, к которым относятся те, что проводятся в зонах расположения крупных сосудов.

В список относительных показаний включены ситуации, при которых переливание крови является дополнительной мерой наряду с прочими терапевтическими процедурами.

Относительные показания

показания и противопоказания, какую кровь можно переливать, показания к переливанию крови и ее компонентов

Письмо генеральному директору Онлайн оплата RU
  • EN
AA Онкоцентр Европейская клиника +7 (495) 151-14-53 +7 (861) 238-70-54 8 800 100 14 98 +7 (812) 604-77-92 пн.-сб. с 9.00 до 21.00 работаем круглосуточно 24/7 работаем круглосуточно 24/7 пн.-пт. с 9.00 до 18.00 пн.-пт. с 9.00 до 18.00 м. Тульская, Москва
Духовской пер., д.22-б Северная ул, 315 Большая Печерская ул, 26 Межевой канал, д.4, лит. А Солнечная ул, 59 Клиника в Москве
  • Клиника в Краснодаре
  • Клиника в Санкт-Петербурге
  • Представительство
    в Нижнем Новгороде
  • Представительство
    в Самаре
Работаем в штатном режиме. Соблюдаем меры безопасности. Принимаем пациентов со всей России.
  • Связаться с нами
  • О компании
    • Наша клиника
    • Отзывы
    • Видео
    • Мероприятия
    • Качество лечения
    • Новости клиники
    • Менеджмент
    • Врачи
    • Вакансии
    • Фотогалерея
    • Оборудование
    • 3D-тур по клинике
    • Цены
    • Вопросы и ответы
      • 9 мифов о раке
      • Можно ли заразиться раком?
      • Рак и беременность
      • Тревожные симптомы онкологии
    • Лечение за рубежом
  • Клиники
    • Клиника в Москве
    • Клиника в Краснодаре
    • Клиника в Санкт-Петербурге
  • Услуги
    • Экстренная госпитализация
    • Поликлиника
      • Метастазы при раке
        • Метастазы в головном мозге
        • Метастазы в печень
        • Метастазы в позвоночнике
        • Метастазы в лёгких
        • Метастазы рака молочной железы в плевру
      • Уточнение диагноза
      • Пересмотр стекол
      • Консультация химиотерапевта
    • Химиотерапия
      • HIPEC
      • Инфузионные порт-системы
      • Таргетная терапия
      • Внутрибрюшинная химиотерапия
      • Последствия химиотерапии
      • Волосы и химиотерапия
      • Химиотерапия и сердце
      • Химиотерапия и температура
      • Химиотерапия рака молочной железы
      • Химиотерапия рака шейки матки
      • Химиотерапия при раке матки
      • Химиотерапия при раке печени
      • Химиотерапия рака желудка
      • Химиотерапия рака яичников
      • Химиотерапия при раке легкого
      • Стоимость курса химиотерапии
      • Чувствительность к химиопрепаратам
    • Интервенционная хирургия
      • Химиоэмболизация
      • Химиоэмболизация печени
      • Механическая желтуха
      • Кава-фильтры
      • Нефростомы в онкологии
      • Эмболизация артерий простаты
      • Стентирование мочеточника
      • Радиочастотная абляция сердца
    • Отделение реанимации
    • Общая хирургия
      • Грыжи передней брюшной стенки
      • Острая кишечная непроходимость
      • Операции при раке желудка
      • Операции в лечении рака кишки
      • Операции при раке матки
      • Операции при раке желчного пузыря
      • Операции при раке яичников
      • Операции в онкологии
      • Операции при раке прямой кишки
      • Резекция толстой кишки
      • Операции при раке печени
      • Операции при метастазах
      • Операции при меланоме
    • Онкологический центр
      • Условия пребывания
      • Правила внутреннего распорядка
    • Отделение эндоскопии
      • Гастроскопия и скрининг рака желудка
      • Эндоскопическое лечение рака желудка
      • Эндосонография, эндоузи
      • Эндоскопическое стентирование
        • Стентирование трахеи
        • Стентирование пищевода
        • Стентирование желчных протоков
        • Стентирование мочеточника
      • Паллиативная помощь
        • Переливание крови
        • Плазмаферез
        • 4-я стадия рака
        • Паллиативная помощь
      • Центр управления болью
        • Обезболивание при раке
        • Обезболивание при 4 стадии рака
  • Врачи
    • Онкологи
    • Онкологи-маммологи
    • Хирурги-онкологи
    • Онкологи-гинекологи
    • Дерматологи-онкологи
    • Онкологи-урологи
    • Химиотерапевты
    • Онкогематологи
  • Пациентам
    • Оплата услуг онлайн
    • Программы
    • Полезная информация для пациентов
      • Документы
      • Стандарты, лицензии
      • Подготовка к анализам и исследованиям
      • Консультация онколога
      • Оплата услуг онлайн
    • Анализы и манипуляции от А до Я
    • Симптомы от А до Я
    • Справочник препаратов от А до Я
    • Термины от А до Я
  • Онкология
    • Об онкологии
      • Стадии развития рака
      • Вегетарианство и рак
      • Диабет и рак
      • Рак и ВИЧ
      • Рак in situ
    • Опухоли ЖКТ
      • Гастроинтестинальные стромальные опухоли
      • Рак печени
        • Диагностика рака печени
        • Лечение рака печени
        • Рак печени 3 стадии
        • Рак печени 4 стадии: сколько живут?
      • Рак поджелудочной железы
        • Рак поджелудочной железы 4 стадии
        • Рак поджелудочной железы с метастазами в печень
        • Рак головки поджелудочной железы
      • Рак желчного пузыря
      • Рак желудка
        • Асцит при раке желудка
        • Рак желудка 4 стадии
        • Лимфома желудка
        • Диагностика рака желудка
        • Лечение рака желудка
        • Эндоскопическое лечение рака желудка
      • Рак заднего прохода
      • Рак ануса
      • Рак пищевода
      • Рак кишечника
      • Рак тонкой кишки
      • Рак толстой кишки
        • Лечение рака толстой кишки
        • Операции в лечении рака кишки
      • Рак прямой кишки
        • Диагностика рака прямой кишки
        • Лечение рака прямой кишки
      • Проверьтесь на рак толстой кишки
    • Рак молочной железы
      • Лечение рака молочной железы
        • Лучевая терапия рака молочной железы
      • Операции на молочной железе
      • Химиотерапия рака молочной железы
      • Рак молочной железы 3 стадии

Кров, групи крові, правила переливання. Реферат – Освіта.UA

Склад, функції та значення крові. Клітини крові. Групи крові та резус-фактор. Правила переливання крові

Склад, функції та значення крові

Кров – рідка сполучна тканина. Основні функції:

  • Дихальна функція полягає в переносі кисню від легень до тканин організму та СО2 від клітин до легень. Ця функція забезпечує енергією організм.
  • Поживна – кров розносить по тілу поживні речовини від кишечнику або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки). Завдяки цій функції кров відносять до трофічних тканин.
  • Видільна функція полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин.
  • Теплорегуляційна, тобто збереження сталості температури тіла. Ця функція здійснюється за рахунок фізичних властивостей води плазми крові. Кров рівномірно розподіляючись в організмі створює умови або для тепловіддачі (посилюючи рух крові в капілярах шкіри), або для збереження тепла (розширюючи судини внутрішніх органів).
  • Регуляторна – кров розносить по організмові фізіологічно активні речовини, які регулюють та об’єднують діяльність різних органів та систем, тобто здійснює гуморальну регуляцію функцій організму.
  • Гомеостатична (підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи усі органи і тканини, здатна нормалізувати склад внутрішнього середовища під контролем нервової системи.
  • Захисна – лейкоцити крові забезпечують фагоцитоз, а також виділення антитіл проти антигенів; здатність крові до зсідання, внаслідок чого припиняється кровотеча (тромбоцит).

Кров – липка, солонувата на смак рідина, що циркулює по кровоносній системі та об’єднує весь організм в єдине ціле. В організмі людини кров становить 7,7% від загальної маси тіла. Швидка втрата 1/3 частини крові є небезпечною для життя людини.

Склад крові: Кров складається з рідкої частини – плазми крові (близько 60% об’єму) і формених елементів (клітин крові: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) (близько 40% об’єму).

Плазма крові – жовтувата рідина, яка вміщує:

  • Н2О – 91%.
  • Білки – 8% (альбуміни, глобуліни, фібриноген). Вони утримують воду в плазмі (при голодуванні, зменшується кількість білків, вода переходить з крові до тканин, утворюючи голодні набряки) глобуліни можуть перетворюватись на антитіла, які знешкоджують мікроби і утворюють імунітет; білки створюють певну в’язкість крові, яка зростає при втраті води (потіння, пронос), що може привести до утворення тромбів; фібриноген – бере участь у зсіданні крові; білки також переносять поживні речовини, продукти розпаду білків та н. к., гормони, мікроелементи, вітаміни.
  • Жири – 0,8%.
  • Глюкоза – 0,12%. При зниженні – підвищується збудження клітин головного мозку (судоми), порушується кровообіг, дихання, настає смерть.
  • Сечовина та сечова кислота – 0,05%.
  • Мінеральні солі – 0,9%, з них найбільше припадає на долю NaCl, солі Са, К, Мg. Ця концентрація підтримується на сталому рівні.

Водний розчин солей, концентрація якого дорівнює 0,9% — фізіологічний розчин (ізотонічний). Його використовують в клінічній практиці при значних крововтратах або при обезводненні організму.

За допомогою гіпертонічних розчинів відтягується рідина з тканин.

В крові є близько 20 важливих мікроелементів. Багато з них (залізо, нікель, кобальт) беруть участь у кровотворенні.

Зміна складу плазми крові згубно діє на організм.

При великих крововтратах, під час операцій та при деяких захворюваннях виникає необхідність перелити хворому кров від здорової людини.

Людину, якій переливають кров, називають реципієнтом. Людина, яка віддає кров – донор. При переливанні необхідно додержуватись схеми:

  • (І) (І).
  • (ІІ) (ІІ) (ІІІ) (ІІІ).
  • (ІV) (ІV).

Тепер відомо, що кожна група крові складається з окремих підгруп.

Донором може бути кожна здорова людина у віці 18-60 років. Без шкоди для здоров’я за один раз донор може здати 250-400 мл крові (не частіше як один раз у три місяці).

Здоров’я кожного донора ретельно перевіряє лікар станції переливання крові. Донорами не можуть бути люди, які часто вживають алкоголь, хворі на СНІД та деякі інші вірусні хвороби. Спосіб консервування крові: у стерильний поліетиленовий пакет об’ємом 250 мл, набирають донорські кров і щільно закривають. Якщо до щойно одержаної крові додати трохи нешкідливого лимоннокислого Na, то вона не згортається і при t 4-6˚С може зберігатися протягом кількох місяців. Найкраще застосовувати кров взяту не більше 10-14 днів та ауто-кров. На етикетці посуду записують групу крові, резус-належність і дату заготівлі крові. Кров з пакету за допомогою спеціального приладу вливають у вену реципієнта по краплинах.

Переливають не тільки цільну кров, але і її компоненти та кровозамінники. Не слід користуватися кров’ю одного і того ж донора при повторному переливанні, оскільки обов’язково до якої-небудь з систем відбудеться імунізація.

При переливанні крові необхідно враховувати не тільки групу крові за системою АВО, але й резус-належність. У більшості (85%) людей на мембрані еритроцита є так званий білок резус-фактор, який вперше виявлений Ландштейнером та Вінером в 1940 році в крові мавп макак (Macacus rbesus).

Люди, які мають таку речовину, є резус позитивними (Rh+), а ті, що не мають — (Rh¯). При переливанні несумісної крові за Rh або ж при вагітності, коли мати є Rh (-), а дитина – Rh (+), виникає резус конфлікт. У крові матері утворюються антитіла, які руйнують власні еритроцити або еритроцити плоду. Перша вагітність може завершитись нормально, а кожна наступна може супроводжуватись мертво народженням, викиднем, розвитком в дитини гемолітичної хвороби.

Лейкоцити (в 1 мм3 – 4-6 тис) білі кров’яні тільця, більші за еритроцити мають ядро, здатні до активного амебоїдного руху. Кількість їх у крові може змінюватись: менше ранком натщесерце, збільшується їх кількість після їди, праці. живуть 3-5 днів до 10 років. Утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах, поступово проходячи всі стадії дозрівання. Цей складний процес може порушуватись у разі радіоактивного опромінення або дії різних хімічних чинників.

Лейкоцити не однакові за своєю будовою. Бувають двох груп: зернисті (гранулоцити), незернисті (агрунолоцити).

До зернистих належать:

  • еозинофіли,
  • базофіли,
  • нейтрофіли.

До незернистих:

  • лімфоцити та
  • моноцити.

Процентне співвідношення між видами лейкоцитів – лейкоцитарна формула, досить стала величина порушується під час різних хвороб має діагностичне значення.

Лейкоцитоз – збільшення кількості лейкоцитів.

Лейкопенія – зменшення лейкоцитів.

Імунітет – несприятливість організмом інфекційних хвороб.

Розрізняють клітинний та гуморальний імунітет. Такий поділ обумовлений двома типами лімфоцитів – Т-клітин та В-клітин. Лімфоцити утворюються в кістковому мозку. Формування імунологічної компетентності Т-клітин відбувається в вилочковій залозі (тимусі).
Розвиток імунологічної компетентності В-клітин відбувається в лімфоїдній тканині (плаценті, печінці плоду, апендикс).

Т-лімфоцити (тимус залежні): Т-кілери, Т-супресори, Т-хелпери, Т-пам’яті.

В-лімфоцити (бурса залежні). Т-лімфоцити та фагоцити забезпечують клітинний імунітет або фагоцитоз, який більшу роль відіграє у місцевих запальних процесах.

В-лімфоцити – гуморальний імунітет відіграє у разі загальних інфекцій більшого значення, його основним проявом є утворення лімфатичних антитіл проти різних інфекційних (бактерії, віруси, найпростіші, грибки) і неінфекційних (пилок рослин, лікарські препарати, чужорідні білки) чинників.

В утворенні, дозріванні та навчанні лімфоцитів, щоб вони могли виробляти антитіла бере участь імунна система.

Антитіла – це тип білків, які діють лише проти одного збудника хвороб. Вони постійно відновлюються в організмі, що захищає його на тривалий час від повторних інфекційних захворювань.

Антигени – чужорідна речовина, здатна викликати утворення антитіл.

Лейкоцити не тільки розносяться з током крові, а можуть самостійно пересуватися за допомогою псевдоніжок. Проходячи крізь стінки капілярів лейкоцити рухаються до скупчення хвороботворних мікробів і за допомогою псевдоніжок захоплюють та перетравлюють їх. Це явище було відкрито Мечніковим у 1908 р і названо фагоцитозом (Нобелівська премія).

В певних випадках (при пересадці органів) фагоцитарна властивість лейкоцитів може бути шкідлива. Лейкоцити реагують на пересаджені органи так, як на хвороботворні організми, фагоцитують їх, руйнують. Тому при проведенні таких операцій фагоцитоз пригнічують різними речовинами.

Явище імунітету відоме давно: в кінці 18 ст. англійський лікар Дженнер звернув увагу на те, що жінки, які мали справи з коровами хворими коров’ячою віспою ніколи не хворіли натуральною віспою…

Форми імунітету:

1. Природний:

  • а) Вроджений (пасивний) одержаний від матері по спадковості. (Людина ніколи не хворіє на ящур чи холеру курей).
  • б) Набутий (активний) – виникає після перенесення хвороби, в організмі людини утворюються антитіла, що відновлюються впродовж усього життя (імунна пам’ять) на кір повторно людина не хворіє.

2. Штучний:

  • а) Набутий (активний) виникає коли організм у відповідь на введення вакцини (щеплення) сам виробляє антитіла. Вакцини – вбиті або ослаблені збудники інфекційних захворювань. Проти захворювань: коклюш, поліомієліт, туляремія, дифтерія. Людина стає нечутливою на протязі тривалого часу до захворювання проти якого зроблено щеплення. Щеплення викликає захворювання в дуже легкій формі.
  • б) Пасивний – створюється шляхом введення в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників. Лікувальні сироватки отримують з крові тварин (мавп, свиней, коней) яких заражують поступово наростаючими дозами збудників. В крові тварин нагромаджуються антитіла. Лікувальна сироватка – з плазми виділяють фібриноген + готові антитіла.

Механізм формування імунітету. Патогенні мікроби проходять через шкіру та слизові оболонки в лімфу, кров та інші тканини та органи.

Організм захищають від мікробів покривний епітелій, антитіла, фагоцитоз, різноманітні захисні рефлекси.

Шляхом видалення фібриногену перетворюють плазму у сироватку крові, яка більше не зсідається. Вона знаходить широке застосування в лікувальній практиці (лікувальні сироватки з антитілами).

Клітини крові

Еритроцити – червоні кров’яні тільця, дрібні, клітини округленої форми, які у міру дозрівання втрачають ядро і мають форму двоввігнутих дисків, що збільшує їх поверхню для контакту з киснем. Середня тривалість життя еритроцитів – 4 місяці. Для них характерна фізіологічна регенерація, що відбувається в червоному кістковому мозку (тіла хребців, ребра, грудина, головки трубчастих кісток). Руйнуються в печінці та селезінці (2,5 млн. за 1 сек.). Руйнування еритроцитів – гемоліз. В 1 мм3 крові міститься 4-5 млн. (в жінок менше на 0,5). Вперше еритроцити побачив італійський лікар Мальпігі (1661 р).

Еритроцит зовні вкритий мембраною, а всередині майже повністю заповнений білковою речовиною – гемоглобіном (Нв). Нв складається з білка глобіну (600 Н) і залізовмісної сполуки – гемму (Ч, А. Fe) (С3032 Н4816 О872 N780 S8 Fe4). В 1 л крові міститься 140-160 г Нв.

Основна функція Нв – транспортування кисню від легенів до тканин. У легенях під час вдиху Нв тимчасово з’єднується у нестійку сполуку, що називається оксигемоглобіном (Нв + О2 → НвО2). Кров, яка насичена О2 – артеріальна, має яскраво-червоний колір. У тканинах Нв приєднує СО2 (Нв + СО2 → НвСО2 – карбгемоглобін, також нестійка сполука). Кров насичена СО2 – венозна, темно-червоного забарвлення (10% СО2 переносить Нв). Нв здатний приєднувати чадний газ СО що виділяється при неповному згорянні палива, і утворювати з ним стійку сполуку – карбоксигемоглобін (Нв + СО → НвСО). У цій сполуці він втрачає здатність приєднувати і переносити О2. У результаті настає важке отруєння організму.

Ще однією функцією еритроцитів є захисна – з них виділяється антибіотик еритрин, що бореться з деякими мікроорганізмами.

Кількість еритроцитів залежить від стану здоров’я й зокрема від висоти над рівнем моря. У людей, що живуть у високогірних місцевостях, еритроцитів у крові більше, що має пристосувальне значення, тому що в повітрі на висоті відносно менше О2.

При зменшенні кількості еритроцитів в крові або Нв в еритроцитах людини розвивається недокрів’я (анемія), органи і тканини отримують недостатню кількість О2 – виникає гіпоксія. Причиною є: погане харчування, порушення функцій червоного кісткового мозку, деякі інфекційні хвороби, нестача вітамінів, Fe, алкоголь, радіація.

Групи крові та резус-фактор. Правила переливання крові

В 1901 році австрійський вчений Ландштейнер, а після нього чеський медик Янський довели, що в людей існують 4 основні групи крові, які успадковуються від батьків за певними законами генетики. Їх позначають І (О), ІІ (А), ІІІ (В), ІV (АВ). В Європі найчастіше трапляються перша – 46%, друга – 42%, рідше третя – 9%, найрідше – четверта 3%.

Групова належність крові залежить від особливих склеювальних речовин (білків) – аглютиногенів (А і В), що містяться в еритроцитах, та аглютинінів (λ і β), що є у плазмі крові.

В крові одної особи ніколи немає збігу однойменного аглютиніну й аглютиногену (λ з А, β з В), помилкове змішування їх під час переливання крові приводить до склеювання або аглютинації еритроцитів і наступного гемолізу з утворенням токсичних речовин.

Групи крові

Аглютиногени в еритроцитах

Аглютиніни в плазмі

І (О)

Немає

λ і β

ІІ (А)

А

β

ІІІ (В)

В

λ

ІV (АВ)

АВ

немає

 


07. 01.2012

Лимфома Действие | Переливания крови

Перейти к основному содержанию

Лимфома Действие

Позвоните в нашу бесплатную горячую линию 0808 808 5555
  • О нас
  • Новости
  • События
  • зарегистрироваться
  • Заказать публикации
  • Свяжитесь с нами
  • twitter
  • facebook
  • инстаграм
  • YouTube
Меню
  • Дом
  • О лимфоме
    • COVID-19 и лимфома
    • Что такое лимфома?
    • Симптомы лимфомы
    • Анализы, диагностика и постановка
    • Лечение лимфомы
    • Побочные эффекты лечения
    • Жизнь с лимфомой и за ее пределами
    • Отношения и забота
    • Лимфома и конец жизни
    • Полезные организации
    • Глоссарий
  • Виды лимфомы
    • Лимфома у детей и молодежи
    • Лимфома Ходжкина
    • Неходжкинская лимфома
    • Хронический лимфолейкоз (ХЛЛ)
    • Лимфома кожи
    • Лимфома ЦНС
    • Другие редкие В-клеточные лимфомы высокой степени злокачественности
    • Лимфома и другие состояния
    • Трансформация лимфомы
  • Поддержка для вас
    • Свяжитесь с нами для получения поддержки (услуги горячей линии)
    • Онлайн-сервисы и поддержка
    • Бадди Сервис
    • Живи своей жизнью (самоуправление)
    • Видео о благополучии
    • Личные истории
    • Lymphoma TrialsLink (база данных клинических исследований)
    • Книги и информация
    • Доступная информация
    • Журнал Lymphoma Matters
    • Группы поддержки и онлайн-встречи
    • Форум сообщества
  • Медицинские работники
    • Лечение лимфомы и COVID-19 для медицинских работников
    • Специальный выпуск журнала Lymphoma Matters о COVID-19

Серия LPN IV: переливание крови и продуктов крови

Цельная кровь состоит из эритроцитов (эритроцитов), плазмы, белков плазмы и около 60 мл раствора антикоагулянта / консерванта в общем объеме около 500 мл.

Упакованные эритроциты состоят в основном из эритроцитов, небольшого количества плазмы и примерно 100 мл раствора антикоагулянта / консерванта в общем объеме примерно от 250 до 300 мл на единицу. Эритроциты восстанавливают или поддерживают способность переносить кислород, предотвращая перегрузку жидкостью и снижая риск метаболических осложнений при переливании цельной крови. Средняя доза для взрослых составляет 2 единицы; педиатрические дозы обычно рассчитываются от 5 до 15 мл / кг. Упакованные эритроциты обычно загрязнены лейкоцитами (WBC), что может увеличить риск незначительных трансфузионных реакций и аллоиммунизации.Лейкоциты также называют лейкоцитами.

Из эритроцитов с низким содержанием лейкоцитов 70% лейкоцитов удаляется путем промывки или замораживания продукта в банке крови или использования тонкопористого фильтра во время введения. Этот продукт предотвращает лихорадочные реакции со стороны лейкоцитарных антител.

лейкоциты (концентраты гранулоцитов) состоят минимум из 1 х 1010 гранулоцитов, различного количества лимфоцитов (обычно менее 10% от общего количества лейкоцитов), 6-10 единиц тромбоцитов, 30-50 мл эритроцитов и 200 до 400 мл плазмы. Его получают с помощью афереза, как правило, от нескольких доноров. Дозировка обычно составляет 1 единицу в день в течение примерно 5–10 дней, при отсутствии терапевтического ответа прием следует прекратить. Процесс переливания лейкоцитов такой же, как и переливание эритроцитов. Для предотвращения побочной реакции может потребоваться премедикация антигистаминными препаратами, ацетаминофеном, стероидами или меперидином.

ALERT

Лейкоциты необходимо ввести в течение 24 часов после сбора; потому что лейкоциты имеют короткое время выживания, а терапевтический эффект напрямую зависит от дозы и жизнеспособности.

ALERT

Не вводите амфотерицин B непосредственно до или после переливания лейкоцитов, поскольку при одновременном применении сообщалось о легочной недостаточности. Многие учреждения рекомендуют перерыв в 4 часа, чтобы избежать этого риска.

Плазма состоит из тромбоцитов, взвешенных в плазме. Продукты различаются в зависимости от количества единиц (каждая единица составляет минимум 5,5 X 1010 тромбоцитов), а объем плазмы составляет 50-400 мл.

Плазма (свежая или свежезамороженная) состоит из воды (91%), белков плазмы, включая основные факторы свертывания (7%), и углеводов (2%). Каждая единица представляет собой объем, удаленный из единицы цельной крови (200-250 мл. Плазма восстанавливает факторы свертывания, за исключением тромбоцитов, и увеличивает объем плазмы. Хранение в жидком состоянии приводит к потере лабильных факторов свертывания V и VIII, так что только плазма свежезамороженный продукт можно использовать для лечения дефицита факторов V и VIII. Дозировка зависит от клинической ситуации и оценки протромбинового времени (PT), частичного тромбопластинового времени (PTT) или анализа конкретного фактора.

Тромбоциты могут быть получены центрифугированием нескольких единиц цельной крови и экспрессией из богатой тромбоцитами плазмы (тромбоциты с несколькими донорами) или от одного добровольного донора тромбоцитов с использованием методов автоматического разделения клеток (аферез). Использование продуктов от одного донора снижает количество контактов с донорами, тем самым снижая риск аллоиммунизации и заболеваний, передаваемых при переливании крови. Переливание тромбоцитов обычно представляет собой болюсное введение 6 единиц в течение 20–30 минут. Дозировка обычно составляет 1 единицу тромбоцитов на каждые 10 кг; однако пациентам с активным кровотечением или хирургическим вмешательствам может потребоваться больше.

ALERT
Тромбоциты нельзя охлаждать.

Пациенты могут стать аллоиммунизированными к человеческим лейкоцитарным антигенам (HLA) в результате воздействия нескольких продуктов тромбоцитов. Могут потребоваться продукты для афереза ​​от HLA-согласованных доноров тромбоцитов. Однако трансфузии, соответствующие HLA, часто трудно получить из-за огромного количества возможных комбинаций HLA в популяции.

Криопреципитат состоит из определенных факторов свертывания крови, взвешенных в 10–20 мл плазмы. Каждая единица содержит приблизительно от 80 до 120 единиц фактора VII (антигемофильный фактор и факторы фон Виллебранда), 250 мг фибриногена и от 20 до 30% фактора XIII, присутствующего в единице цельной крови. Показания включают коррекцию дефицита фактора VIII (т.е. гемофилии А и болезни фон Виллебранда), фактора XIII и фибриногена (т.е. ДВС-синдром). Дозировка для взрослых обычно составляет 10 единиц, которую можно повторять каждые 8–12 часов, пока не будет исправлен дефицит или пока не будет достигнут гемостаз.

Анемия
  • Потеря объема крови в результате кровотечения, травмы или ожогов
  • Компонент крови Показания
    Цельная кровь
    • Потеря объема крови в результате кровоизлияния, травмы или ожога
    • Обменное переливание при серповидно-клеточной анемии
    3
    Эритроциты с низким содержанием лейкоцитов (удалено 70% лейкоцитов)
    • То же, что и упакованные эритроциты, по следующим причинам:
      • Пациенты с ослабленным иммунитетом у пациентов с двумя или более негемолитическими фебрильными реакциями
    лейкоциты (лейкоциты)
    • Жизненно важные бактериальные или грибковые инфекции, не поддающиеся лечению у пациентов с тяжелой нейтропенией
    • 53 гранулоцит

    Тромбоциты
    • Кровотечение, вызванное снижением циркулирующих тромбоцитов
    • Кровотечение, вызванное функционально ненормальными тромбоцитами
      • Повышает количество тромбоцитов до операции у пациента с количеством менее 50,000
    FFP ( FFP3 9013
  • Помогает контролировать кровотечение из-за потери крови при нарушениях свертываемости крови, связанных с:
    • заболеванием и недостаточностью печени
    • диссеминированным внутрисосудистым свертыванием (ДВС)
    • коагулопатией разведения в результате массивного замещения крови
    • врожденным или приобретенным дефицитом фактора свертывания крови
    • неопределенной коагуляцией дефицит фактора
    • заменить конкретный фактор, когда этот фактор недоступен
    • Обратное действие варфарина
  • Альбумин 5% (забуференный физиологический раствор) или альбумин 25% (малосолевой раствор)
    • Потеря объема из-за шок в результате ожогов, травм, хирургических операций или инфекций
    • Гипопротеинемия
    Концентрат фактора VIII
    • Гемофилия A
    • Болезнь Виллебранда
    VI3
    Криопреципитат 9000 Криопреципитат 9000 9000 Криопреципитат 9000
  • Дефицит фактора XIII
  • Правила переливания: передовой опыт применения продуктов крови

    Переливание крови — это способ жизнеобеспечения и спасения жизни, но он сопряжен с риском. Состояния, требующие переливания крови, варьируются от острой травмы до интраоперационной кровопотери и нарушения продуцирования клеток крови, вызванного заболеванием или лечением. Если вы медсестра, оказывающая первую помощь пациентам, вы должны уметь безопасно вводить продукты крови и быстро и уверенно управлять побочными реакциями.

    Почему возникают реакции

    Реакции переливания крови обычно возникают, когда иммунная система реципиента запускает ответ против клеток крови или других компонентов переливаемого продукта.Эти реакции могут возникать в течение первых нескольких минут после переливания (классифицируется как острая реакция) или могут развиваться через несколько часов или дней (отсроченная реакция). Если эритроциты разрушаются, реакция может быть далее классифицирована как гемолитическая, все другие типы реакций в целом классифицируются как негемолитические.

    Некоторые реакции являются результатом инфекционных, химических или физических сил или человеческой ошибки во время приготовления или введения продукта крови. (Подробные сведения о типах реакций, признаках и симптомах, соответствующих вмешательствах и методах профилактики см. В разделе «Более пристальный взгляд на реакции на переливание крови, щелкнув значок PDF выше»)

    Перед началом переливания

    Безопасная практика начинается с точного сбора образцов крови перед переливанием для типирования и перекрестного сопоставления.Некоторые учреждения могут потребовать, чтобы второй уполномоченный сотрудник засвидетельствовал и подписал форму, когда флеботомист получит образец. Также перед началом переливания выполните следующие ключевые действия:

    • Убедитесь, что существует заказ на переливание.
    • Проведите тщательную физическую оценку пациента (включая показатели жизненно важных функций), чтобы выявить изменения в дальнейшем.
    • Задокументируйте свои выводы. Подтвердите, что пациент дал информированное согласие.
    • Объясните пациенту связанные с процедурами риски и преимущества, чего ожидать во время переливания, признаки и симптомы реакции, а также когда и как обращаться за помощью.
    • Проверьте наличие подходящего и открытого сосудистого доступа.
    • Убедитесь, что под рукой имеется необходимое оборудование для введения продукта крови и управления реакцией, например, дополнительная бесплатная внутривенная инъекция. линия для физиологического раствора, кислорода, аспирации и набора для гиперчувствительности.
    • Убедитесь, что вы знакомы с конкретным продуктом для переливания, соответствующей скоростью введения и необходимостью наблюдения за пациентом. Имейте в виду, что тип продукта крови и состояние пациента обычно определяют скорость инфузии.Например, у пострадавшего от травмы, который быстро теряет кровь, кровь должна вводиться быстрее, чем у 75-летнего пациента с сердечной недостаточностью, который может не переносить быстрое вливание.
    • Знайте, какой персонал будет доступен в случае реакции и как с ними связаться. Ресурсы должны включать дежурного врача и представителя банка крови.
    • Перед тем, как повесить продукт крови, тщательно перепроверьте идентификацию пациента и проверьте подлинность продукта. Проверьте устройство для переливания по идентификаторам пациента в соответствии с политикой учреждения.
    • Влить продукт крови только с физиологическим раствором, используя фильтрованную трубку.

    Премедикация

    Чтобы предотвратить иммунологические реакции при переливании крови, врач может назначить такие лекарства, как парацетамол и дифенгидрамин, до начала переливания, чтобы предотвратить повышение температуры тела и высвобождение гистамина. Лихорадочные негемолитические трансфузионные реакции, по-видимому, связаны с компонентами крови, такими как тромбоциты или свежезамороженная плазма, в отличие от упакованных эритроцитов; таким образом, премедикация может быть показана пациентам, которые будут получать эти продукты.Такие реакции могут быть опосредованы донорскими лейкоцитами в плазме, вызывая аллосенсибилизацию к антигенам лейкоцитов человека. Генерация и накопление цитокинов во время хранения компонентов крови может играть важную роль.

    Продукты крови с пониженным содержанием лейкоцитов и облученные

    Было показано, что использование продуктов крови с пониженным уровнем лейкоцитов, облучением или тем и другим снижает осложнения, возникающие в результате иммунологического ответа. У кандидатов на трансплантацию органов эти продукты снижают риск отторжения трансплантата.

    Проведение переливания

    Убедитесь, что вы знаете интервал времени, в течение которого продукт необходимо переливать, начиная с момента поступления продукта из банка крови до момента, когда инфузия должна быть завершена. (См. Краткое руководство по продуктам крови, щелкнув значок PDF выше). Несоблюдение этих сроков увеличивает риск таких осложнений, как бактериальное заражение.

    Выявление и контроль трансфузионных реакций

    Во время переливания следите за признаками и симптомами реакции, такими как лихорадка или озноб, боль в боку, изменения жизненно важных функций, тошнота, головная боль, крапивница, одышка и спазм бронхов.Оптимальное управление реакциями начинается со стандартизированного протокола мониторинга и документирования основных показателей жизнедеятельности. В соответствии с политикой медицинского учреждения проверяйте жизненные показатели пациентов до, во время и после переливания.

    Если вы подозреваете реакцию на переливание крови, примите следующие меры:

    • Остановите переливание.
    • Оставьте I.V. линия открыта физиологическим раствором.
    • Сообщите врачу и в банк крови.
    • При необходимости принять меры для выявления признаков и симптомов.
    • Следите за жизненными показателями пациентов.

    Также верните продукт крови в банк крови и соберите лабораторные образцы в соответствии с политикой учреждения. Если и когда это клинически необходимо, возобновите переливание после получения предписания врача. Тщательно документируйте события, связанные с переливанием крови, в соответствии с политикой учреждения; не забудьте указать основные показатели жизнедеятельности пациентов, другие результаты оценки и вмешательства медсестры.

    Большинство смертельных реакций при переливании крови является результатом человеческой ошибки.Самый важный шаг в предотвращении такой ошибки — это знать и соблюдать правила и процедуры вашего учреждения по применению продуктов крови. Однако помните, что предотвратить не всегда возможно, а это означает, что вы должны уметь предвидеть потенциальные реакции и быть готовыми эффективно управлять ими. Чтобы добиться хороших результатов для пациентов, вы должны знать лучшие практики, описанные в этой статье.

    Избранные ссылки

    Silvergleid A. Иммунологические реакции при переливании крови.До настоящего времени. 17 октября 2008 г. www.uptodate.com/patients/content/topic.do?topicKey=~EE8E1UGcUSyKQT. Проверено 22 декабря 2008 г.

    Сабрина Билефельдт и Жюстин ДеВитт — дипломированные медсестры в онкологической клинике Джорджтаунской университетской больницы в Вашингтоне, округ Колумбия.Г-жа Билефельдт — клинический менеджер, а г-жа ДеВитт — клиническая медсестра IV отделения онкологической стационарной гематологии. Г-жа ДеВитт также является сопредседателем Совета по сестринскому делу.

    .

    Похожие записи

    При гормональном сбое можно ли похудеть: как похудеть при гормональном сбое

    Содержание Как похудеть после гормональных таблетокЧто такое гормональные таблеткиПочему прием гормонов ведет к избыточному весу (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); […]

    Гипотензивные средства при гиперкалиемии: Гипотензивные средства при гиперкалиемии — Давление и всё о нём

    Содержание Препараты, применяемые для лечения гипертонической болезни | Илларионова Т.С., Стуров Н.В., Чельцов В.В.Основные принципы антигипертензивной терапииКлассификация Агонисты имидазолиновых I1–рецепторов […]

    Прикорм таблица детей до года: Прикорм ребенка — таблица прикорма детей до года на грудном вскармливании и искусственном

    Содержание Прикорм ребенка — таблица прикорма детей до года на грудном вскармливании и искусственномКогда можно и нужно вводить прикорм грудничку?Почему […]

    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован.